На площі Івана Франка, 5 стоїть химерний бежево-червоний особняк із баштами, арками та колонами — так звана «Еклектика зі Сходом» архітектора Миколи Добачевського. Збудований у 1899 році на замовлення майбутнього міського голови Києва Іполита Дьякова, будинок виріс на місці колишньої садиби знаменитого лікаря Федора Мерінга, де колись шуміли алеї парку і виблискував круглий ставок. Сім’я Дьякова оселилася на других і третіх поверхах, четвертий займала домова церква з просторим залом.
Цей особняк пережив стільки, що міг би написати власну історію Києва. Після 1917 року тут розмістилася штаб-квартира есерів, потім — представники німецького командування, потім — дирекція залізниці, потім — трудові школи. Під час Другої світової будинок зазнав руйнувань: зникли унікальні вежі та шпилі на даху. Проте особняк відбудували, навіть обережно надбудували п’ятий поверх — так, що стиль еклектики не постраждав.
Та найромантичніша сторінка в його біографії — це 1915 рік, коли у будівлі розмістилася 8-ма Київська гімназія. Тут навчався хлопець, якому судилося підкорити балетні сцени всього світу — Серж Лифар, майбутня зірка паризької Гранд-опери. Зараз у будинку Дьякова розташований офіс «Київенерго», але фасад з дракончиками й донині нагадує про те, що за кожним старим київським будинком ховається неповторна доля.