Ви стоїте на Старокиївській горі — тому самому місці, де понад тисячу років тому розташовувався Дитинець князя Володимира Великого, укріплений центр давньоруського Києва. Саме тут наприкінці X століття князь звів потужні земляні вали, глибокі рови і масивні в’їзні ворота, а всередині — три кам’яні палаци, де влаштовував легендарні бенкети, згадки про які збереглися в давніх билинах. Тут же мешкала київська знать і розташовувалися князівські двори — дитинець був не просто фортецею, а справжнім адміністративним і політичним ядром держави, урядовим кварталом Русі.
Дитинець Володимира займав площу близько 10 гектарів і був захищений валами заввишки до 14 метрів — на той час це були одні з найпотужніших укріплень у всій Східній Європі. Потрапити всередину можна було лише крізь в’їзні ворота з надбрамною вежею, через яку перекидали міст над ровом. Така система захисту робила дитинець практично неприступним для ворогів.
Сьогодні від самих укріплень майже нічого не збереглося — час і наступні забудови поглинули давні вали. Але саме тут, під вашими ногами, лежить культурний шар, насичений знахідками X–XIII століть. Археологи досі відкривають нові фрагменти цього загубленого світу — залишки мурів, побутові предмети, прикраси. Цей пагорб — буквально точка відліку всього Києва.