Фортечні мури Києво-Печерської лаври — один із найвизначніших оборонних комплексів України, що будувався і перебудовувався протягом кількох століть. Перші кам’яні мури з’явилися ще в XII столітті після набігів половців, але монголо-татарська навала 1240 року їх зруйнувала. Відтоді монастир захищав дерев’яний паркан із земляними валами — аж до кінця XVII століття, коли козаки гетьмана Самойловича звели нові земляні укріплення. Справжній кам’яний мур навколо Верхньої лаври збудували в 1698–1702 роках коштом гетьмана Івана Мазепи, який витратив на це мільйон золотих. Мури завдовжки понад кілометр, завтовшки до трьох метрів і заввишки близько семи — із бійницями, галереями для стрільців і чотирма вежами.
До фортифікаційного ансамблю входять чотири сторожові вежі, кожна з яких має свою історію. Годинникова вежа отримала назву від годинника, що стояв на ній до 1816 року. Вежа Іоанна Кущника будувалася як особиста капела Мазепи, але церкву так і не відкрили. Онуфріївська спочатку проєктувалася як храм, а Малярна у XVIII столітті вміщувала школу живопису. У середині XIX століття мурами обнесли також територію Ближніх і Дальніх печер — ще понад кілометр стін за проєктом Отто фон Фреймана. Цей комплекс входить до загальної системи Київської фортеці і є пам’яткою архітектури національного значення.