Язичницьке капище — реконструкція споруди, яку археолог Вікентій Хвойка у 1908 році оголосив сенсаційною знахідкою: слов’янським язичницьким капищем дохристиянської доби. За його описом, кам’яна конструкція овальної форми розміром 4,2 на 3,5 метри мала чотири виступи, орієнтовані по сторонах світу. Поруч знайшли «жертовний стовп» із перепаленої глини, золи і кісток тварин. Колега Хвойки Карл Болсуновський пішов ще далі — припустив, що тут стояв ідол бога Сонця Святовида. Звучить захопливо, але є одна проблема.
Коли у 1937 році дослідники повернулися до цього місця, виявилося, що описи і малюнки Хвойки не збігаються з реальністю. Споруда має не округлу, а підпрямокутну форму і несе сліди пізньосередньовічних будівельних прийомів. А «жертовний стовп», найімовірніше, був просто вмістом сміттєвої ями значно пізнішого часу. Тобто «язичницьке капище» — це більше продукт романтичних уявлень археологів-початківців епохи, коли наука ще тільки виробляла свої методи. Те, що ви бачите сьогодні — схематична реконструкція 1980-х років за проєктом Авраама Мілецького, яка відтворює не реальне капище, а його красиву, але фантазійну інтерпретацію.