Колегія Павла Галагана, заснована в Києві у 1871 році, була одним із найпрестижніших середніх навчальних закладів свого часу. Вона швидко стала культурно-просвітницьким центром міста: тут працювали провідні педагоги, формувалася інтелектуальна еліта, а гуманітарні науки — історія й письменство — були в особливій пошані.
Її фундатор, меценат і українофіл Григорій Павлович Галаган (1819–1888), створив колегію в пам’ять про єдиного сина Павла, який помер у 16 років. Заради цієї справи Галаган вклав у заклад величезні кошти, придбав і перебудував київську садибу під потреби навчання та інтернату, а статут передбачав підготовку юнаків до університету й підтримку талановитих учнів із недостатніми статками.
Колегія виховала цілу плеяду відомих випускників — серед них Агатангел Кримський, Павло Филипович, Андрій Лівицький та інші науковці й громадські діячі. В каплиці при колегії в 1886 році вінчався видатний український письменник Іван Франко з Ольгою Хорунжинською. Після революційних подій заклад ліквідували, а будівля змінила кілька функцій — від урядових установ до школи. Після пожежі 1976 року й донині в цьому приміщенні працює Національний музей літератури України, продовжуючи традицію культурної, освітньої та літературної пам’яті цього місця.