Колона Магдебурзького права на дніпровських схилах Подолу — найстаріший пам’ятник Києва, що зберігся до наших днів. Зведена у 1802 році на честь повернення Києву Магдебурзького права — системи міського самоврядування, яку місто вперше отримало ще у XV столітті. Кияни святкували цю подію три дні балами й ілюмінаціями, а потім зібрали 10 тисяч рублів на будівництво пам’ятника. За легендою, саме на цьому місці князь Володимир хрестив своїх дванадцятьох синів, тому монумент мав ще одну назву — нижній пам’ятник святому Володимиру. Ця двозначність зіграла свою роль: коли в Петербурзі дізналися про несанкціоновану споруду, генерал-губернатора навіть звільнили з посади.
Пам’ятник являє собою 18-метрову колону тосканського ордера, завершену кулею з хрестом — зразок класицизму початку XIX століття. Упродовж наступних десятиліть колона кілька разів впадала в аварійний стан і переходила від одного господаря до іншого — від Києво-Печерської лаври до Братського монастиря. Капітальні реставрації відбувалися у 1913, 1963 і 1987 роках. У радянський час хрест із монумента зняли, але після незалежності відновили. Сьогодні це місце біля підніжжя Володимирського узвозу залишається тихим нагадуванням про часи, коли Київ мав власне міське право і пишався ним.