Пам’ятник Володимиру Великому на Володимирській гірці — найстаріший скульптурний монумент Києва, відкритий 28 вересня 1853 року. Його створення розтяглося на двадцять років і пройшло через безліч проектів, суперечок і переробок. Зрештою бронзову 4,4-метрову статую відлив скульптор Петро Клодт у Санкт-Петербурзі, а постамент у псевдовізантійському стилі розробив архітектор Олександр Тон. Доставка монумента до Києва стала окремою пригодою: статую везли потягом до Москви, а далі — кіньми, бо залізниці до Києва тоді ще не було. Клодт особисто кілька діб охороняв скульптуру в дорозі.
Загальна висота пам’ятника — понад 20 метрів. Князь зображений у плащі-корзні з великим хрестом у правій руці — символ хрещення Русі 988 року, з яким традиційно пов’язують це місце над Дніпром. У 1895 році меценат Семен Могилевцев облаштував електричне підсвічування хреста. Пам’ятник пережив і радянські спроби збити релігійні прикраси, і нацистську окупацію, і залишається одним із головних символів міста — його зображення карбували на українських купюрах і ювілейних монетах.