Пожежна каланча Старокиївської пожежної частини — одна з найстаріших споруд цього кварталу, зведена 1850 року за проєктом архітектора Михайла Іконнікова. Вона є частиною великого комплексу «Присутніх місць», збудованого у 1854–1857 роках на площі перед Софійським собором. Разом зі спорудами комплексу вона є пам’яткою архітектури пізнього класицизму.
Головне призначення каланчі — цілодобове спостереження за містом та координація дій між пожежними частинами. Побачивши дим чи полум’я, черговий сповіщав брандмейстера, а потім за допомогою умовних сигналів — прапорів, дерев’яних куль і хрестів — передавав іншим частинам інформацію про місце та масштаб пожежі. Вночі кулі замінювали білі ліхтарі, хрести — кольорові. Повідомлення з будь-якої каланчі одразу дублювали інші частини міста, тому під сигнальні дзвони пожежні з різних кінців Києва швидко прямували до місця лиха.
Сьогодні приміщення старої пожежної частини займає сучасна пожежна служба міста Києва, яка виконує функції служби цивільного захисту.