У сквері на Михайлівській площі, біля дитячого майданчика, стоїть бронзовий Лев-водолій — збільшена копія середньовічної керамічної судини XII–XIII століть з археологічного музею в Переяславі. Скульптура з’явилася тут у 1974 році разом із кількома іншими копіями археологічних пам’яток України — Збруцьким ідолом та половецькими бабами. У середньовіччі такі судини-водолії використовували для ритуального обмивання рук у храмах і в домашньому побуті, а в народних уявленнях водолій не просто переливав воду — він вважався регулятором життя.
За пʼятдесят років лев потемнів від часу, але його вуха і спина й досі блищать — натерті руками тисяч охочих загадати бажання. За легендою, достатньо сісти на лева і взятися за вуха, щоб мрія здійснилася.
Неподалік від нього стоїть Збруцький ідол — копія кам’яного слов’янського язичницького ідола IX–X століть, знайденого у річці Збруч. Разом ці скульптури утворюють невеликий простір живої давньої історії серед сучасного міста.