Київ — колиска електричного трамвая України та всієї тогочасної Східної Європи. Регулярний рух тут відкрили 13 червня 1892 року, що зробило київську мережу шістнадцятою у світі. Для живлення ліній на території Олександрівського парку було зведено власний енергокомплекс.
Будівля, яку ми бачимо сьогодні, — це колишня дизель-моторна станція, зведена у 1901–1908 роках за проєктом цивільного інженера Володимира Безсмертного. Вона змінила першу парову станцію (1894 р.), ставши потужним серцем міської залізниці. Технічне оснащення було передовим для свого часу: тут працювали дизельні двигуни по 400 к. с. та інноваційне залізобетонне склепіння конструкції Артура Абрагамсона.
Попри суто промислове призначення, станція проєктувалася як прикраса набережної. Завдяки витонченому цегляному декору та гармонійним пропорціям споруда нагадує палац, що підкреслювало престиж нового виду транспорту.
З 1950-х років, після повної електрифікації міста, станція втратила автономне значення. Будівлю було реконструйовано під адміністративний корпус (нині «Київпастранс»), проте вона зберегла статус унікальної пам’ятки індустріальної архітектури, що свідчить про технологічний прорив Києва на межі століть.