Вали, які ви бачите тут, — це сліди Старокиївської фортеці, що існувала з 1654 по кінець XVIII століття. Після приєднання Києва до Московської держави тут відновили давньоруські оборонні укріплення міст Володимира та Ярослава, розмістивши московський гарнізон чисельністю від 2,5 до 7 тисяч осіб. З 1672 року за участю іноземних інженерів, зокрема шотландця Патріка Гордона, фортецю модернізували: потовщили вали, збудували нові внутрішні укріплення, поділивши територію на чотири відділення — Андріївське, Софійське, Печерське і Михайлівське.
Після того як у 1706 році заснували нову Печерську фортецю, Старокиївська поступово втратила стратегічне значення. У 1753 році тут ще збудували Золоту браму — поруч із давньоруськими Золотими воротами, що опинилися в тілі валу, — але вже наприкінці XVIII століття фортецю ліквідували, а вали знесли у 1830–1870-х роках. Те, що збереглося до наших днів, — це фрагменти однієї з найдовших і найнасиченіших сторінок військової історії Києва.