Вулиця Архітектора Городецького сполучає Хрещатик із площею Івана Франка. Вона виникла у 1895 році під час забудови колишньої садиби професора медицини Фрідріха Мерінга й спершу мала назву Миколаївська. Сучасну назву вулиця отримала у 1996 році на честь Владислава Городецького — архітектора, який суттєво вплинув на формування архітектурного образу цієї частини міста.
Забудова вулиці формувалася надзвичайно швидко — упродовж 5–7 років — і одразу стала взірцем міської розкоші кінця ХІХ — початку ХХ століття. Тут працювали провідні київські архітектори: Владислав Городецький, Георгій Шлейфер та Едуард Брадтман, твори яких відповідали викликам часу, розвитку науково-технічного прогресу та запитам київської еліти. Уже на початку ХХ століття склався цілісний ансамбль прибуткових будинків, готелю «Континенталь» і унікальної на той час споруди — цирку Крутикова. Саме за атмосферу й архітектуру цю вулицю згодом охрестили «Київським Парижем».
Друга світова війна завдала вулиці значних втрат: було знищено цирк Крутикова та кілька наріжних будинків, а решта споруд зазнали серйозних ушкоджень. Після війни більшість будівель відновили, а на місці цирку Крутікова побудували кінотеатр «Україна». Під час премʼєри фільму «Тіні забутих предків» кінорежисера Сергія Параджанова в 1964 році в залі кінотеатру відбулась знакова подія – протест вставанням проти арештів українських інтелектуалів та шестидесятників. Серед тих, хто встали на знак протесту були Іван Дзюба, Василь Стус, Владислав Чорновол та інші. Ця подія ще більше активізувала утиски та репресії проти тих, хто насмілився критикувати та виступати проти радянської влади. Сьогодні вулиця Архітектора Городецького зберігає статус важливого культурного осередку Києва — з численними пам’ятками архітектури, меморіальними дошками та установами, пов’язаними з історією театру, музики й мистецтва.