Вулиця Євгена Чикаленка — одна з історичних магістралей центрального Києва, що сформувалася у середині ХІХ століття. Її перша частина виникла у 1840-х роках під назвою Єлизаветинська, згодом — Новоєлизаветинська, а наприкінці ХІХ століття, у 1899 році, була перейменована на Пушкінську. Остаточне формування вулиці відбулося у 1870-х роках після забудови пустиря навпроти університету, частину якого перетворили на парк. Близькість до університету вплинула на формування архітектурного, соціо-культурного середовища вулиці.
Забудова вулиці Чикаленка майже повністю зберегла вигляд кінця ХІХ — початку ХХ століття. Кам’яні дво- і триповерхові прибуткові будинки, особняки та громадські споруди формували вулицю першого розряду — репрезентативну, елегантну й архітектурно цілісну. Тут зосереджені численні пам’ятки історії та архітектури, а сама вулиця стала осередком культурного, дипломатичного й інтелектуального життя міста.
Сучасну назву вулиця отримала у 2022 році на честь Євгена Чикаленка — мецената, видавця й одного з ініціаторів створення Центральної Ради. Вулиця зберігає пам’ять про багатьох видатних мешканців: тут жили й працювали Іван Нечуй-Левицький, Володимир Винниченко, Олександр Білаш, Марія Литвиненко-Вольгемут та інші діячі культури й науки. Сьогодні вулиця Євгена Чикаленка — це жива історія Києва, де міський простір поєднує архітектурну спадщину, культурну пам’ять і сучасне життя.