Прорізна вулиця — одна з найдавніших і водночас камерних вулиць центрального Києва, що з’єднує Хрещатик із Золотими воротами, піднімаючись угору крізь історичний рельєф Старого міста. Її трасування повторює лінію давніх оборонних укріплень часів Київської Русі — саме тут пролягав вал від Золотих воріт у бік сучасного Майдану. Вулиця виникла в середині ХІХ століття як «проріз», прокладений крізь земляний вал, що й закріпило за нею назву Прорізна.
У другій половині ХІХ — на початку ХХ століття Прорізна набула статусу вулиці першого розряду й забудовувалася кам’яними дво- й триповерховими будинками. Вона пережила численні перейменування, але в 1990 році повернула історичну назву. Нижня частина вулиці була зруйнована восени 1941 року під час підривів і пожеж у центрі Києва, а після Другої світової війни сформувалася зелена зона, що надала Прорізній сучасного та затишного вигляду.
Сьогодні Прорізна поєднує історичну пам’ять і культурне життя. Тут розташований Київський академічний Молодий театр у будівлі колишнього «Молодого театру» Леся Курбаса, якому також присвячено пам’ятник і меморіальну дошку. У зеленій зоні вулиці встановлено кілька знакових скульптур, а сквер на Прорізній став прикладом громадської ініціативи збереження міського простору. Прорізна — це вулиця, де історія Києва відчувається не як музей, а як жива частина міста.