Будинок художника на Львівській площі збудований у 1977–1978 роках для Спілки художників України. Архітектурно це типовий радянський модернізм — стримані, спрощені форми, які тодішня ідеологія вважала функціональними. Проте автори проекту все ж залишили один виразний художній акцент: фасад на рівні другого поверху прикрашають сім бронзових алегоричних жіночих фігур, що уособлюють різні види мистецтв — живопис, скульптуру, графіку, архітектуру, сценографію, декоративно-прикладне мистецтво та мистецтвознавство. Фактично це єдина декоративна деталь будівлі, але вона одразу пояснює, кому належить цей дім.
Всередині — виставкові зали, що за десятиліття прийняли сотні мистецьких подій. Сьогодні Будинок художника залишається живим осередком мистецького життя столиці — місцем, де сучасні українські митці представляють свої роботи, зустрічаються з глядачами і продовжують традицію, закладену ще в радянські часи, але давно вже наповнену зовсім іншим змістом.